МЕТА: розглянути основні фактори виробництва; визначити роль ресурсів у

процесі виробництва; пояснити вплив інформації на процес виробництва;

вчитися прогнозувати розвиток виробництва, виходячи з наявних ресурсів.

МАТЕРІАЛИ:

1. Опис мандрівки Колумба «Ми готові у дорогу» для кожної групи учнів.
2. Картка №1 «Людські ресурси», картка №2 «Альтернативні людські ресурси» для кожної групи учнів.

ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ

1. Вчитель об’єднує учнів класу на групи по 3 – 5 учнів.
2. Кожна група отримує інформацію про подорож Колумба «Ми готові у дорогу», певний час ознайомлюється з нею.
3. Після опрацювання матеріалу відбувається обговорення опису подорожі.
4. Групи отримують картку №1 «Людські ресурси», учні підраховують вартість людських ресурсів.
5. Групи отримують картку №2 «Альтернативні людські ресурси» і учні  в групах складають новий список команди з врахуванням того, що Колумб знав, що він пливе до нових земель.
6. Робимо висновок, що до основних чотирьох факторів виробництва необхідно додати інформацію.

Колумб замислив велику справу, але при цьому він зіткнувся з ба­гатьма проблемами. Він повинен був переконати когось, хто мав кошти, в тому, що його план досягнути Китаю шляхом на захід здійсниться. Христофор Колумб і його брат Бартолом'ю їздили до Франції, Іспанії і Португалії, просили у володарів цих країн кошти для успішної подо­рожі.

Колумбу для реалізації його плану потрібні були капітальні ресурси (кораблі та обладнання) та  людські ресурси (капітани, штурмани і матроси).

Але куди не звертались Христофор і Бартолом'ю, звідусіль вони по­верталися із порожніми руками: ніхто з королів не вірив у те, що можна досягнути Китаю, рухаючись на захід. Королева Іспанії Ізабелла вияви­ла зацікавленість і пообіцяла Колумбу порадитись зі своїми радниками. Але ті заявили королеві, що Колумб не при своєму розумі і що його про­позиція і маршрут безглузді.

У кінці кінців Луї де Сантанель, казначей королеви і друг Колумба, схилив королеву на його бік. Він вказав їй на те, що по суті Колумб про­сить дуже мало: невеликий флот, скромну кількість людей і провізію. Во­ни не будуть коштувати дуже дорого, а у випадку успіху Іспанія виграє чимало. Королева прославиться як мудра правителька, Іспанія отримає нові території, і її зовнішня торгівля більше не буде залежати від генуезців або венеціанців.

Ізабелла після цього прихильно поставилася до подорожі, але вона не володіла достатньою кількістю коштів, аби забезпечити Колумба всім необхідним. Вона збиралась пожертвувати свої дорогоцінності для то­го, щоб оплатити експедицію Колумба. Але Луї де Сантанель сказав, що буде щасливий дати кошти Христофору замість неї. Королева Ізабелла була вражена його вірою у Колумба. Вона послала посильного, щоб розшукав Колумба і повідомити йому добру новину: іспанська корона згодна фінансувати його експедицію.

У місті Палос сталося так, що населення вчинило злочин проти іспанської корони. У покарання королева Ізабелла наказала жителям за­безпечити Колумба кораблями та провізією для далекої експедиції. Вона також виділила йому бюджет у сумі 800 тисяч мараведіс для найму ко­манди. Іспанія дала зарплату всім учасникам експедиції, крім самого Колумба. Чому ж Колумб не отримав платні?

Зарплата - це стимул, що змушує людей виконувати роботу. Працівники - це вид трудових ресурсів, які отримують зарплату як нагоро­ду за працю. Колумб належить до іншого типу людських ресурсів. Він був підприємцем, а підприємець має інші стимули. Він відрізняється від працівників за багатьма ознаками: він витрачає на бізнес як свої власні кошти, так і позичені; багато працює багато, не вимірюючи кількість за­траченої праці. Але головне полягає у тому, що підпри­ємець вкладає у справу  свої ідеї, а також він бере на себе ризик за те, що ці ідеї можуть бути неправильними, а справа - зазнати краху. Та якщо все вдається, під­приємець отримає всі гроші, які залишаться після розрахунків за куплені ресурси. Ці гроші називаються прибутком.

Колумб розраховував отримати прибуток зі своєї подорожі. Адже він витратив на підготовку експедиції свої гроші, дуже довго розробляв її план, використовуючи власні ідеї. Колумб ризикував своїми гроши­ма, роками життя, своєю репутацією. Таким чином, Колумб мав бага­то стимулів: він сподівався отримати великий прибуток, намагався до­вести правильність своїх ідей, заслужити визнання і повагу. Він просив королеву про нагородження його титулом «Адмірал Океану» у випадку успішного завершення експедиції. Він розраховував також бути призна­ченим губернатором усіх відкритих ним земель і отримувати з них данину. Крім цього, він збирався отримати десяту частину від прибутку з торгівлі з новими територіями. Восьму частину засобів, необхідних для відправки кораблів у майбутню експедицію, він збирався вкладати сам, щоб отримати ще й восьму частину прибутку. Всі ці привілеї були обіцяні Колумбу і стали значними стимулами для нього.

Щоб підприємець міг прийняти правильне економічне рішення, він повинен зібрати достовірну інформацію.

Ті підприємства, котрі продають послуги, повинні знати, наскільки люди зацікавлені у цих послугах. Отже, точна інформація дуже важлива для підприємництва.

Колумб розмовляв з багатьма вченими про розмір і географію землі. Але всі вони говорили йому, що земна куля набагато менша, ніж потім виявилось, і що Азія - набагато більший континент, ніж є насправді. Спираючись на ці знання, Колумб вирішив, що морська мандрівка буде дуже короткою і триватиме не більше місяця. В Китаї він планував зустрітися з Великим Ханом і розраховував, що Великий Хан розмовляє арабською, а тому взяв із собою перекладача з арабських мов.

Колумб планував використати секретаря, щоб зафіксувати для нащадків першу офіційну зустріч в історії представництва Іспанії з ке­рівництвом Китаю. Королівський дворецький повинен був допомогти  організувати переговори з Великим Ханом за всіма правилами етикету, а спеціальний стюард повинен був їх обслуговувати. Колумб сподівався побачити Китай привітною, красивою і дружньою країною, тому він не взяв із собою солдат і взагалі нікого, хто б умів поводитися зі зброєю. Зате Колумб найняв у свою експедицію маляра, який доглядав за дерев'яним корпусом корабля, і людину, яка б задраю­вала в ній дрібні щілини. Бондар займався бочками і ємностями з водою та вином. Геолог повинен був з прибуттям у Китай оцінити вартість мі­нералів, які будуть запропоновані для торгівлі.

Колумб підбирав членів команди і капітальні ресурси для експедиції. Він заповнив «Санта Марію» багатьма речами, які могли б знадобитися у далекій дорозі: запасні вітрила, канати, барелі їжі та во­ди, паливо.

Отже, Колумб прийняв рішення, виходячи зі своїх уявлень про кін­цевий пункт подорожі - Китай. Сьогодні відомо багато того, чого не знав у ті часи Колумб. Чи вдалось йому досягти Китаю? Ні. Зате він знайшов землі, не відомі європейцям. Чи були на цих землях красиві міста і чи люди хотіли торгувати з прибулими? Ні, землі були вкриті лісами, а людей Колумб знайшов у примітивній стадії розвитку. Напевне, Колумбу були потрібні інші ка­пітальні і людські ресурси. Як ви вважаєте?

Альтернативні людські ресурси

Людські ресурси