Головна » Статті » Класному керівнику

День пам'яті та надії (Година пам’яті до Дня Перемоги)

День пам'яті та надії

(Година памяті до Дня Перемоги)

Мета: виховувати в учнів гордість за свій народ, нагадати про подвиг дідів та

прадідів, формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; виховувати в учнів повагу до героїзму, відваги і стійкості співвітчизників, поваги до старшого покоління; формувати ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави, що виявляється в таких якостях, як патріотизм, національна свідомість, самосвідомість, правосвідомість, політична культура, гордість за приналежність до українського народу, вшановувати пам¢ять людей, що загинули в роки війни, вшановувати ветеранів Другої Світової війни.

Обладнання: магнітофон або комп'ютер для музичного оформлення,

Музичне оформлення: записи пісень О. Александрова «Священна війна», „День Перемоги” муз. и сл. Булата Окуджави.

Оформлення: квіти, плакати, картини боїв, фотографії полководців.

Форма проведення: година пам'яті.

Хід заходу

Народ вмирає, коли стає населенням.

А населенням він стає тоді, коли забуває свою історію.

                                                                                                 Абрамов Ф.

Вчитель: щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне з пам'яті людської, не йде є забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Другої Світової війни, по-різному її називати, але хіба ж можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших. Сьогоднішня розмова - це  лише  маленька часточка великої данини пошани тим людям, які врятували нас.

Учень:

Ніхто не забутий: на попіл

Ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

1 доки є пам'ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Вони не повернулися з війни,

Мені привиділось,  немов солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів.

Стоять, замислившись, тополі,

Бійців нагадують мені -

Отих, полеглих в травах, в полі,

В кривавих січах на війні.

Не тільки зграйно журавлями

В небесній синяві летять -

Вони в гаях, поміж полями,

В степах тополями стоять.

 

Торкнутись силяться зеніту.

Немов з легенди, мов живі,

Вони, здається всього світу,

Усього людства вартові.

Їх прийняла війна, лишивши списки,

Загиблих в праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски,

В гранітнім каменнім строю.

Їх імена на мармурі куто,

На граніті, металі.

Щоб кожен їх знав;

«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»

І безвісті ніхто не пропав.

 

 

Звучить мелодія  О. Александрова «Священна війна» на фоні мелодії слова

  Учень: війна 1941 року увірвалася в юність наших дідів і прадідів, мов чорний смерч. Підпалила квітучу землю, затьмарила міста і села. Палала  Росія, Білорусія, палала ненька - Україна.                 

Учень: Пройшли солдати немалі дороги

              Через бої та хуртовини злі

               І засвітили сонце перемоги

               Усій землі, всім людям на землі.

Учениця:  Бійці Вітчизну врятували

                  Ішли за неї у смертельний бій,

                  Щоб діти в щасті виростали,

                  Вкраїні зоряній своїй.

Учні розповідають про своїх родичів, учасників бойових дій

Вчитель: минають роки, відлітають у вічність. Минуло стільки років відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського  життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Другої Світової війни, але не згасає пам'ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: "Ніхто не забутий, ніщо не забуто".

              Роки ... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам'яті світлії імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забули своїх героїв-воїнів і наші односельці. Золотими літерами вписані їх прізви­ща та імена в книзі "Вічної слави". їх імена викарбувані на братській моги­лі. Над нею височить пам'ятник молодому солдату, який оберігає вічний сон своїх побратимів.

Учень:     

Несуть вінки до братської могили,

Несуть весну, любов свою несуть.

Задумався солдат закам’янілий,

Як і тоді,  йдучи в далеку путь.

Узяв на руки хлопчика, а мати…

До неба заломила тугу рук.

Сини мої, солдатики, солдати…

Димить дорога, тільки стогне брук.

І падають на дим пекучі сльози,

А там за димом – площа далини.

Ковтає за обозами обози,

Дожовуючи полум”я війни.

Нажерлася, аж в горлі чорно стало,

            І скорчилась, мов свастика-хрести.

            Мого народу лихо не приспало,

            Він травень засвітив на всі світи.

            Спинилась біля братської могили,

            Ось тут вона шука руками: „Де?”

І руки, ніби чайки, затремтіли,

І камінь пригортає до грудей.

Стоїть солдат на сивому граніті,

А серце б'ється полум'ям зорі.

Війна ще не скінчилася на світі,

Коли ще й досі плачуть матері.

 

            Вчитель: страшні сліди залишила війна. Тільки на території України руїни і згарища було перетворено 114 міст і 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли наші воїни вогняними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Скільки батьків втратили родини, скільки матерів не побачили своїх дітей. Багато років пройшло з часів цієї війни, виросли нові покоління з тих пір, але пам’ять про війну залишається у наших серцях, тому що неможливо забути ту біль і страждання, що випали на долю наших дідів та прадідів, бабусь та прабабусь, як неможливо оживити загиблих у боях чи померлих від голоду під час найстрашнішої війни.

Учень:  Перед  світанком

У житі убито

Батька, що жити хотів,

Просто - жити!

Він ще б ходив

Та й ходив за плугами,

Землю б орав

І квітчав колосками, -

Хто ж мені скаже,

Нащо убито

Батька, що сіяв життя,

Сіяв жито?

Він так любив

Ці степи,

Ці дороги,

Він на цім світі,

Не скривдив нікого:

Ані коня,

Ані звіра,

Ні птиці,

Й кулі його -

То не кулі убивці.

Він захищав

Свою землю і хату,

Він боронив

Свого сина і матір -

Все, що любив,

У що вірив

До згину...

За що ж убито

Невинну людину?

Хто мені скаже?

У світа питаю

 

Іменем сина,

Що батька не знає,

Іменем жінки,

Що овдовіла,

Іменем матері,

Що посивіла,

Іменем пам'яті,

Іменем чесним,

Священним - Народу.

...Чуєте, ви, Правовітні із націй,

Наші долоні

Зашерхлі од праці;

Варимо сталь,

Чи плекаємо жито -

Не забуваємо всіх,

Кого вбито.

Їхні сини,

Нагорьовані діти,

Ми не дозволимо вам

повторити

Ні бухенвальдів;

Ані Хатині,

Нас - чверть мільярда.

Ми - не єдині,

„.Низько в скорботі.

Знамена схиляєм,

Клятві священній

Навік

Присягаєм

Іменем сина,

Що батька не знає,

Іменем жінки,

Що овдовіла,

Іменем матері,

Що посивіла,

Іменем пам'яті, 

Іменем роду,

Іменем чесним,

Безсмертним  - Народу!

70-ту весну відзначаємо нині,

На скронях ветеранів срібний іній сивини,

Він подвигом прославив матір-Вітчизну,

Вклоніться, люди, ветеранам війни.

Зупинись, прислухайся на мить -

Кричать з вогню і мати, і дитина:

Хай буде мир! Хай більше не горить

У пеклі війн твоє життя, людино!

 

 

 

Вчитель: дорогою ціною дісталась нам перемога. Країна втратила мільйони кращих синів і доньок, які віддали своє життя у боротьбі з ворогам на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Виступи учнів

Учень:

Вже весни не вперше травою покрили

 Відмітки війни, навіть цятки малі.

Лиш братські могили, лиш братські могили

 Болять не стихаючи рідній землі.

 Розкидані вони у чистім полі,

 Десь при дорозі, у розмай-траві.

 Могил отих не обминай ніколи.

 Поховані у них - для нас живі.

 Когось не діждались, хто рідний і милий,

У пам'ять обпалену біль заповза.

 

Воєнні могили, високі могили,

 Завжди біля вас материнська сльоза.

Ота сльоза ніколи не зітреться,

 Що в правді нашій і чужій вині...

 Лишила Батьківщина біля серця

 Своїх синів, загиблих на війні.

          Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сили.

Сьогодні треба поклонитись низько

Усім, усім, хто не прийшов з війни.

 

Вчитель: сьогодні ми з великою вдячністю і повагою згадуємо  солдатських вдов. Паморозь лягла на їх скроні, роки поорали зморшками обличчя але серця залишилися молодими і свято бережуть пам'ять про останні хви­лини перед розлукою. Вони свято бережуть листки-трикутники з фронту і похоронки. Вони, як рани. Минуло багато років з того часу, а вони не загоїлися. Рани війни болять і досі.

Учень:

Вийшла в степ широкий

 Мати посивіла,

 Виплакала очі від журби вона.

Біля квітів маку стала, заніміла

І згадалась знову матері війна ...

І почула голос сина над житами.

То зітхала мати, то вогонь палав:

 "Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо,

Я своєю смертю смерті потоптав.

 На моїй могилі нині квітів море,

Ти в думках до мене линеш з далини.

І твоє невтішне материнське горе -

То прокляття вічне паліям війни".

Руді вітрила підняла, пливе

Зловіща ніч на Україну.

Та поки серце в нас живе -

Нас не поставиш на коліна.

Безумна мати коси рве,

Зове повішеного сина.

Та поки серце в нас живе -

Нас не поставиш на коліна.

Колись історія назве

Наш час - народженням людини,

Бо поки серце в нас живе,

Ми не стояли на колінах.

Чистого неба зірниця

В кожне вікно заглядає,

Мирного лану пшениця

Пісню вечірню гойдає.

В наші серця прилітають

Луни далекого грому.

Хлопці в степу спочивають, -

Не повернулись додому.

Мало зозулі кували

Тим юнаками перед боєм,

Світ від чуми врятували,

Нас захистили собою.

Схиляємо голови низько,

Щоб шану героям - солдатам віддать.

На вічних постах стоять обеліски,

В полях обеліски стоять

 

Вчитель: летять і біжать роки. Летять і летять, мов журавлині ключі в далекий вирій. Але ми жителі селища пам¢ятаємо всіх живих і померлих. Наше селище відроджене, помолоділе за повоєнні роки нагадує і наказує нам.

          Пам¢ятайте! Через віки, через роки - пам¢ятайте, про тих, хто вже ніколи не прийде. Пам¢ятайте ! Схилимо ж голови перед світлою пам¢яттю тих, хто віддав своє життя в ім¢я врятування Вітчизни, увійшовши в безсмертя! Вшануємо їх хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

   

Учениця: Нашу пам¢ять обпалює вічний вогонь,

                  Де граніти і зелені повіть…

                  Де священного чистого світла його

                  В день весни ми приходимна сповідь.

 Учень: Уклонитися тим, хто поліг у бою

              Хто прикрив землю рідну собою…

              Свято мужності й радість велику свою

              Розмішаю живою сльозою.

Учениця:      Хвала і вдячність всім героям

За долю радісну, за те,

Що на колишнім полі бою

Сад миру сонячно цвіте.

 Учень:          Спасибі рідні, вам, за перемогу,

                        За те, що землю спопелили не дали,

            За сині весни, за поля родючі –

            За мир, який для нас ви принесли.

Учениця:      Спасибі  вам за те,що ви живі,

                        Що не пішли з життя цього так рано

                        Низький уклін вам щирий, до землі

                        Спасибі, сивочолі ветерани.

(Пісня „День Перемоги” муз. и сл. Булата Окуджави)

Список використаних джерел

  1. Коновалова М.В. Тематичні класні години. 5-11 класи. Національно-патріотичне та громадянське виховання /М.В. Коновалова – Х.: Основа, 2012.– 174с.

Інтернет-ресурси

http://ped-kopilka.com.ua/shkolnye-prazdniki/den-pobedy/klasnyi-chas-na-temu-9-maja-den-pobedy-9-klas.html

http://osvita.ua/doc/files/news/111/11179/VVV.doc

http://blog.ostriv.in.ua/publication/code-55429D9FD37A5/list-2BD920BFB27

Категорія: Класному керівнику | Додав: Таня (04.03.2017)
Переглядів: 450 | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
avatar