Головна » Статті » Класному керівнику |
День пам'яті та надії (Година пам’яті до Дня Перемоги) Мета: виховувати в учнів гордість за свій народ, нагадати про подвиг дідів та прадідів, формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; виховувати в учнів повагу до героїзму, відваги і стійкості співвітчизників, поваги до старшого покоління; формувати ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави, що виявляється в таких якостях, як патріотизм, національна свідомість, самосвідомість, правосвідомість, політична культура, гордість за приналежність до українського народу, вшановувати пам¢ять людей, що загинули в роки війни, вшановувати ветеранів Другої Світової війни. Обладнання: магнітофон або комп'ютер для музичного оформлення, Музичне оформлення: записи пісень О. Александрова «Священна війна», „День Перемоги” муз. и сл. Булата Окуджави. Оформлення: квіти, плакати, картини боїв, фотографії полководців. Форма проведення: година пам'яті. Хід заходу Народ вмирає, коли стає населенням. А населенням він стає тоді, коли забуває свою історію. Абрамов Ф. Вчитель: щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне з пам'яті людської, не йде є забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Другої Світової війни, по-різному її називати, але хіба ж можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших. Сьогоднішня розмова - це лише маленька часточка великої данини пошани тим людям, які врятували нас. Учень:
Звучить мелодія О. Александрова «Священна війна» на фоні мелодії слова Учень: війна 1941 року увірвалася в юність наших дідів і прадідів, мов чорний смерч. Підпалила квітучу землю, затьмарила міста і села. Палала Росія, Білорусія, палала ненька - Україна. Учень: Пройшли солдати немалі дороги Через бої та хуртовини злі І засвітили сонце перемоги Усій землі, всім людям на землі. Учениця: Бійці Вітчизну врятували Ішли за неї у смертельний бій, Щоб діти в щасті виростали, Вкраїні зоряній своїй. Учні розповідають про своїх родичів, учасників бойових дій Вчитель: минають роки, відлітають у вічність. Минуло стільки років відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Другої Світової війни, але не згасає пам'ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: "Ніхто не забутий, ніщо не забуто". Роки ... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам'яті світлії імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забули своїх героїв-воїнів і наші односельці. Золотими літерами вписані їх прізвища та імена в книзі "Вічної слави". їх імена викарбувані на братській могилі. Над нею височить пам'ятник молодому солдату, який оберігає вічний сон своїх побратимів. Учень:
Вчитель: страшні сліди залишила війна. Тільки на території України руїни і згарища було перетворено 114 міст і 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли наші воїни вогняними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Скільки батьків втратили родини, скільки матерів не побачили своїх дітей. Багато років пройшло з часів цієї війни, виросли нові покоління з тих пір, але пам’ять про війну залишається у наших серцях, тому що неможливо забути ту біль і страждання, що випали на долю наших дідів та прадідів, бабусь та прабабусь, як неможливо оживити загиблих у боях чи померлих від голоду під час найстрашнішої війни. Учень: Перед світанком У житі убито Батька, що жити хотів, Просто - жити!
Вчитель: дорогою ціною дісталась нам перемога. Країна втратила мільйони кращих синів і доньок, які віддали своє життя у боротьбі з ворогам на фронтах Великої Вітчизняної війни. Виступи учнів Учень:
Вчитель: сьогодні ми з великою вдячністю і повагою згадуємо солдатських вдов. Паморозь лягла на їх скроні, роки поорали зморшками обличчя але серця залишилися молодими і свято бережуть пам'ять про останні хвилини перед розлукою. Вони свято бережуть листки-трикутники з фронту і похоронки. Вони, як рани. Минуло багато років з того часу, а вони не загоїлися. Рани війни болять і досі. Учень:
Вчитель: летять і біжать роки. Летять і летять, мов журавлині ключі в далекий вирій. Але ми жителі селища пам¢ятаємо всіх живих і померлих. Наше селище відроджене, помолоділе за повоєнні роки нагадує і наказує нам. Пам¢ятайте! Через віки, через роки - пам¢ятайте, про тих, хто вже ніколи не прийде. Пам¢ятайте ! Схилимо ж голови перед світлою пам¢яттю тих, хто віддав своє життя в ім¢я врятування Вітчизни, увійшовши в безсмертя! Вшануємо їх хвилиною мовчання. Хвилина мовчання Учениця: Нашу пам¢ять обпалює вічний вогонь, Де граніти і зелені повіть… Де священного чистого світла його В день весни ми приходимна сповідь. Учень: Уклонитися тим, хто поліг у бою Хто прикрив землю рідну собою… Свято мужності й радість велику свою Розмішаю живою сльозою. Учениця: Хвала і вдячність всім героям За долю радісну, за те, Що на колишнім полі бою Сад миру сонячно цвіте. Учень: Спасибі рідні, вам, за перемогу, За те, що землю спопелили не дали, За сині весни, за поля родючі – За мир, який для нас ви принесли. Учениця: Спасибі вам за те,що ви живі, Що не пішли з життя цього так рано Низький уклін вам щирий, до землі Спасибі, сивочолі ветерани. (Пісня „День Перемоги” муз. и сл. Булата Окуджави) Список використаних джерел
Інтернет-ресурси http://osvita.ua/doc/files/news/111/11179/VVV.doc http://blog.ostriv.in.ua/publication/code-55429D9FD37A5/list-2BD920BFB27 | |||||||||||||||||
Переглядів: 6194 | |
Всього коментарів: 0 | |