Головна » Статті » МАН, олімпіади

Основні вимоги до написання, оформлення і представлення учнівських науково-дослідницьких робіт

 

1. Загальні положення

1.1. На конкурс подаються роботи проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учнів, свідчать про обізнаність учасника конкурсу щодо сучасного стану галузі дослідження, опанування ним мето­дики експерименту.

Тематика науково-дослідницьких робіт має відповідати напря­мам секцій наукових відділень МАН.

1.2. Кожна робота має ґрунтуватись на певній науковій та екс­периментальній базі, містити власні дані дослідів, спостережень, пошукової роботи; їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на відповідні наукові джерела та відображати власну позицію до­слідника.

У роботі мають бути чітко відображені наступні аспекти: виз­начення мети, об'єкта та предмета дослідження, завдання, ме­тодика дослідження, відмінність та перевага запропонованих підходів та результатів. Зміст та результати досліджень виклада­ються стисло, логічно, грамотно та аргументовано, без загальних слів, міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.

Назва роботи має бути стислою і відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується.

1.3. На наукову роботу обов'язково подаються відгуки наукових керівників та рецензії відповідних фахівців (досвідчених педаго­гів, науковців, спеціалістів із певної галузі).

Достовірність наведених у роботі результатів підтверджується науковим керівником у відгуку.

1.4. Науково-дослідницька робота оформлюється у двох примір­никах: один використовується журі під час оцінки роботи, другий - учасником під час захисту. Примірники мають бути ідентичними.

1.5. До розгляду не приймаються роботи, тема і зміст яких не відповідають профілю секції; роботи, що були представлені у по­передні роки і не мають суттєвого доопрацювання; роботи, які є плагіатом; компілятивні роботи без самостійного

дослідження, опрацювання джерел та власних висновків з обраної тематики.

Автори цих робіт після етапу заочного оцінювання науково-дослідницьких робіт отримують відповідну рецензію і до участі в наступних етапах конкурсу не допускаються. Також до розгляду не приймаються роботи без відредагованих та оформлених відповідно до даних вимог тез.

2. Структура роботи

Робота має бути побудована за певною структурою. Основни­ми її елементами в порядку розташування є: титульний аркуш, тези, зміст, перелік умовних позначень (за необхідності), вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідності).

3. Вимоги до змісту роботи

3.1. Титульний аркуш.

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, що заповнюється за зразком (додаток 8).

  1. Тези.

У тезах (текст обсягом 1-2 сторінки) подається стисла харак­теристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати про­веденої роботи.

У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім'я, по батькові автора; назва районного відділення МАН; назва базового позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім'я, по батькові, посада (за наявності науковий ступінь, вчене звання) наукового керівника (додаток 9).

3.3. Зміст.

Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунк­тів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних дже­рел тощо (додаток  10). Зміст фактично має бути планом науково-дослідницької робо­ти і відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження.

3.4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності).

Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх пе­релік подається у вигляді окремого списку, який розміщується пе­ред вступом.

Перелік має розташовуватись двома стовпчиками. Ліворуч в абет­ковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни, праворуч — їх детальна розшифровка.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, по­значення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводиться у тексті при першо­му згадуванні.

  1. Вступ.

У вступі коротко обґрунтовується актуальність та доцільність обраної теми, підкреслюється суть проблеми; формулюється мета роботи і зміст поставлених завдань, об'єкт і предмет дослі­дження, подається перелік використаних методів дослідження; да­ється характеристика роботи (теоретична, прикладна); вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особис­то, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та сту­пінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, для приклад­них робіт — прикладну цінність отриманих результатів (додаток  11).

У випадку використання у роботі ідей або розробок, що нале­жать співавторам, слід відмітити цей факт і зазначити конкрет­ний особистий внесок учасника. Також вказуються відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності).

Обсяг вступу — 2-3 сторінки.

  1. Основна частина.

Основна частина науково-дослідницької роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим ви­кладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць.

В основній частині роботи наводиться характеристика дже­рел для написання роботи та короткий огляд літератури з даної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу основної части­ни), окреслюються основні етапи наукової думки за визначеною проблемою,  вказуються питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводиться методика, техніка дослідження; подаються відомості про обсяг досліджен­ня; викладаються,  аналізуються та узагальнюються отримані ре­зультати, дається їх оцінка.

Зміст основної частини має точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати.

  1. Висновки.

Висновки мають містити стислий виклад результатів розв'язку наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу, оцінок  та узагальнень.  Необхідно під­креслити  їх  самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобу­тих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навес­ти рекомендації щодо їх використання.

  1. Список використаних джерел.

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел.

Список використаних джерел слід розмішувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи), і алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; у хронологічному порядку. Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, за­значених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1 - 84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582 - 97 «Інформація та документація. Ско­рочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 3008 - 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення» (додаток 12)

Наприклад,

  • книга  трьох  авторів оформлюється так:  Дудюк Д. Л.,  Мак­симов  В. М.,

Оріховський Р. Я. Електричні вимірювання: Навч.посіб. - Л.: Афіша, 2003.-260 с.

  • збірник :  Цеков  Ю. І.  Підтекст  художнього  твору  і  світовідчу­вання

письменника // Проблеми сучасного літературознав­ства. - Одеса, 1998. - С. 149-180.

- стаття із журналу: Дзюба І. М.  Україна  перед  сфінксом май­бутнього //

Науковий світ. - 2004. - № 2. - С. 2-6.

Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дуж­ках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці - Режим доступу: http//psyh.kiev.ua.

Наприклад: Королько Л. М. «Голодомор 1932-1933 на Сватівщині». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//svatovo.ws/famine/index.html/.

Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розмішуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголо­вком: «ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ». Наприклад: http://www.botany.kiev.ua

3.9.  Додатки.

У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, не­обхідні для повноти сприйняття роботи, кращого розуміння отри­маних результатів: проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.

4. Правила оформлення роботи

4.1. Загальні вимоги.

Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word  (або Ореп Оffiсе) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).

Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не мен­ше 10 мм.

Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гума­нітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального об­сягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, спи­сок використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займа­ють площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.

Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секції

російської мови дозволяється оформлення російською); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою.

Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи по­чинається з нової сторінки. Заголовки структурних частин дру­куються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДО­ДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літера­ми (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзац­ного відступу в підбір до тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.

4.2. Правила нумерації в роботі.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.

Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези і до­датки, підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сто­рінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється у пра­вому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ».

Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.

Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу за прави­лом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підроз­ділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку.

Пункти нумеруються у межах кожного підрозділу таким чи­ном: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), напри­клад: «2.З.4.». Заголовок пункту наводиться у тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.

У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.

Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «форму­ла (2.3)» означає «формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає).  Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати в круглі дужки і розмішу­вати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.

Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2».

Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Та­блиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з но­мера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставить­ся крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».

Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розмішуватись на окремій сторінці. Додаток повинен  мати заголовок, який друкується угорі си­метрично відносно тексту. Додатки нумеруються великими укра­їнськими літерами і позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».

4.3. Правила цитування та посилання на використані джерела.

Під час написання науково-дослідницької роботи учень має по­силатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити на­ведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з ве­ликою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторі­нок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.

Посилання в тексті роботи на джерела зазначається порядко­вим номером за переліком посилань, виділеним двома квадрат­ними дужками, наприклад, «.у працях [1-7].».

Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зроби­ти посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання беруться у квадратні дужки із зазначенням порядко­вого номера джерела в списку використаних джерел та відповід­ної сторінки. Наприклад: «... набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і поста­новку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».

Згідно з науковим етикетом текст цитати необхідно точно від­творювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки авто­ра. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. В тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викла­дати думки автора і давати відповідні посилання на джерело.

Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядко­вим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».

Посилання на формули вказуються порядковим номером фор­мули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На всі таблиці роботи мають бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказу­вати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

4.4. Правила оформлення формул.

Формули в тексті роботи розташовуються відразу після по­силання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розташовуються посередині сто­рінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розташовуються безпо­середньо в тексті.

Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступ­ному рядку.

Символи і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описують­ся безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієн­та подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.

Номер формули розмішується на правому боці сторінки на рів­ні нижнього рядка.

4.5. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць.

Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та їх об­ґрунтування.

Найчастіше в науково-дослідницьких роботах ви­користовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.

Всі ілюстрації зазначаються у тексті роботи.

Назва ілюстрації розміщується відразу після її номеру, внизу.

Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово «Таблиця» починається з великої літери, прописується кур­сивом і розмішується у верхньому правому куті сторінки, а її назва - посередині, симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом.

Приклад побудови таблиці                                   

                                                                                                              Таблиця 1.1

Назва таблиці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Головка

 

 

 

 

Рядки

 

                                                                                                                                                                                              

                         Боковик                                                   Графи (колонки)

                      Боковик                                                 Графи (колонки)

Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголов­и—з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголо­вком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблиця розміщується (після першого згадування про неї) в тексті так, щоб її можна було читати без обертання перепле­теного блока рукопису або з обертанням за стрілкою годинника.Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на на­ступну сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», її номер і назва не повторюються, далі над іншими частинами праворуч пишуться слова «Продовж, табл.» і вказується тільки номер таблиці, наприклад: «Продовж, табл. 1.2».

                                              

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 8

Зразок оформлення титульного аркуша

      

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки Київської облдержадміністрації

Київське обласне територіальне відділення МАН України

 

 

Відділення: історико- географічне

Секція: етнологія

 

 

УКРАЇНСЬКИЙ КОСТЮМ – ЧАСТКА НАРОДНОЇ ДУШІ

 

                                                      

 

Роботу виконала:

Заітова Маріяш  Ісламівна,

учениця 10 класу

Києво-Святошинської

районної класичної гімназії

 

Науковий керівник:

Мережинська Оксана Григорівна,

вчитель історії та краєзнавства

 

Рецензент:

Руденко Наталія Василівна,

доцент кафедри джерелознавства

та спеціальних історичних

дисциплін, кандидат

історичних наук

 

 

 

 

Боярка – 2011                                                             

                                                                    

 

ДОДАТОК 9

Зразок оформлення тез науково-дослідницької роботи

                                       Відділення фізики та астрономії

 

Секція «Астрономія та астрофізика»

 

«Палітра Всесвіту: різнокольорові гіганти і карлики»

 

Автор:

Авраменко Олеся Валеріївна,

учениця 41 групи

Славутицького ліцею

Славутицької міської ради

 

 Науковий керівник:

 Тараброва Світлана Миколаївна,

 вчитель фізики та астрономії,

 вчитель-методист,

 відмінник освіти України

 

Авраменко Олеся 

 

 

 

Проблема зореутворення є однією з центральних у сучасній астрофізиці, яка зараз переживає справжню наукову революцію, пов’язану, насамперед, з освоєнням ближнього космосу й виведенням на орбіту численних космічних обсерваторій.

Предмет дослідження: еволюційний шлях зірок – від народження зорі, яке триває мільйони років і приховане від людини у надрах темних хмар, до завершення епохи зоряного сяйва на стадії білого карлика, нейтронної зорі чи чорної діри.

Нейтронні зорі – одні з найцікавіших астрономічних об’єктів: фізика нейтронних зір тісно пов’язана з процесами надтекучості і надпровідності, взаємодією плазми з надсильним магнітним полем нейтронних зір. Нейтронні зорі можуть виявитися найважливішими об’єктами для перевірки загальної теорії відносності.

Мета дослідження: встановлення закономірностей еволюції зірок в залежності від їх хімічного складу при народженні і від їх маси, а також вивчення умов, за яких у різних регіонах Всесвіту речовина переважно формується в зорі - найпоширеніші у Всесвіті об’єкти, оскільки не тільки еволюційний шлях зорі визначається її масою. Від маси залежить також і те, чи

стане гігантська брила речовини, що сконденсувалася з міжзоряної матерії, зорею.

Астрофізики досліджують народження зорі теоретично, застосовуючи методи комп’ютерного моделювання, а зоряну еволюцію вивчають на основі зіставлення характеристик безлічі зір, що перебувають на різних етапах «життєвого шляху». 

 Результатом дослідження є систематизація шляхів еволюції зірок і узагальнення «еволюційних перспектив» зірки в залежності від співвідношення між масою зорі і масою найвідомішого землянам жовтого карлика – Сонця.

                                                     

 

 

 

                                                                                                                                                        ДОДАТОК 10

Зміст

ВСТУП …………………………………………………………………………… ….3

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОДЯГУ

  1. Історія українського костюма ………………………………………….5                                                                
  2. Функції одягу ……………………………………………………… .......7
  3. Символіка народного костюма ……………………………………….10
  4. Матеріали для виготовлення одягу …………………………… ……..11

РОЗДІЛ 2

СКЛАДОВІ УКРАЇНСЬКОГО ОДЯГУ

  1.    Натільний жіночий одяг ………………………………………….....13
  2.    Поясний та нагрудний одяг …………………………………………15
  3.    Верхній одяг ……………………………………………………….....17
  4.    Головні убори ………………………………………………………..19
  5.    Жіноче традиційне взуття …………………………………………...20

РОЗДІЛ  3

ОЗДОБЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ОДЯГУ

  1.   Народні способи орнаментації тканин ……………………………...22
  2.   Нашивні прикраси …………………………………………………....25

РОЗДІЛ 4

ОДЯГ МЕШКАНЦІВ КИЇВЩИНИ

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………...29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ………………………………………..30

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………......... 32

                            

 ДОДАТОК 11

Зразок оформлення вступу науково-дослідницької роботи

Вступ

«Кожна одежина на ім’я красна»

(Народне прислів’я)

Розвиток українського костюма на всіх його етапах відбувався в тісному зв’язку з іншими культурами. Традиційне вбрання розкриває глибинне коріння історії українського народу, пов’язане з ранньослов’янським періодом, а особливо з найвищими досягненнями культури українців. Вигідне географічне розташування України створило передумови формування на її території ранніх центрів культури, які перебували у постійному спілкуванні з цивілізаціями Давнього Світу, Візантією, народами Сходу, а згодом і Західної Європи. Пожвавлені водні й сухопутні торгівельні шляхи, що пролягали Україною, забезпечували культурні контакти, а також обмін товарами між Північчю та Півднем, Заходом і Сходом. Це відіграло значну роль у становленні та розвитку культури українців.

Розвиток економічно-соціальних умов також сприяв створенню образу українського народного костюма як кріпака, так і пана. Вигляд одягу залежить ще й від кліматичних умов, через це народний костюм пережив довгий етап асиміляції.

Отже, у зв’язку з цим цілком очевидною є актуальність даної роботи, а саме: види, розвиток українського костюма та залежність його від соціального стану населення.

Предмет  дослідження: український народний одяг.

Об’єкт дослідження: жіноче вбрання.

Мета дослідження. На основі дослідження існуючих матеріалів дізнатися більше про український народний костюм, а саме про одяг Київщини.

Основні завдання дослідження:

  • ознайомитися з історичними даними про походження українського народного костюма, зокрема на Київщині;
  • розширити свій кругозір стосовно того, який одяг носили різні верстви суспільства;
  • висвітлити, як саме оздоблювали та прикрашали костюми;
  • дізнатися, з яких елементів складався український народний одяг.

Зв’язок даної роботи зі шкільною програмою.

 Дана робота дуже щільно пов’язана зі шкільною програмою тим, що цю тему вивчають в курсі Київщинознавства, образотворчого мистецтва, літератури тощо. Але їй відведено дуже мало часу для ґрунтовного ознайомлення з даною тематикою.

Наукова новизна дослідження.

Новизна роботи полягає в тому, що нами  зроблена спроба систематизувати існуючі матеріали. У процесі роботи опрацьовано літературу  історичного та краєзнавчого характеру.

Практичне значення.

Ця робота може бути використана для поглиблення знань з історії походження українського народного костюма.  Матеріали нашого дослідження  можуть використовуватись при вивченні різних навчальних предметів: історії, краєзнавства, літератури та в гуртковій роботі.

 

 

ДОДАТОК 12

Список використаних джерел

  1. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція й орнаментація // Матеріали до етнології та антропології. –  Львів, 1929. Т.XXI – XXII, Ч.1. – С.100.
  2. Васьків Володимир. – Слово о Полку Ігоря: Переспів з історичним довідником. – К.: Освіта, 1996. – 79 с.
  3. Горобець В. Назви тканин та одягу в українських джерелах // Нар. творчість та етнографія. –  1972. –  №4. –  С.3.
  4. Історія Української культури . К.: Наукова думка, 2001. – Т.2. –  С.123.
  5. Культура і побут населення України : Навч. Посібник / В.І. Наумко, Л.Ф. Артюр –2-е вид., доп. та перероб.– К.: Либідь, 1993.– С.121-122.
  6. Маслова Г.С. Народная одежда руских, украинцев и белорусов в XIX-начале XX в. // Восточнославянский этнографический сборник . – М.: Академія, 1956. – С.708-709.
  7. Ніколаєва Т.О. Історія українського костюма.  Іл. З. Васіної, Л. Міненко, Т. Ніколаєвої. – К.: Либідь, 1996. – С.16.

 9. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник.- 2-е вид./ А. П.  Пономарьов,   Л. Ф. Артюр, Т. В. Космічна та ін. – К.: Либідь, 1994. – С.134.

 

Категорія: МАН, олімпіади | Додав: Таня (25.10.2016)
Переглядів: 252 | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
avatar