Сучасна школа повинна виховувати у школярів здатність до самостійної навчальної діяльності, самостійного здобуття знань.

Самостійна робота учнів - один з найскладніших моментів організації навчального процесу. Вона найменше піддається управлінню ззовні.

Мотив самостійної роботи учнів: інтерес, бажання, страх та ін. Цілі самостійної роботи учнів: запам'ятовування визначень, розвиток мислення, пам'яті та ін.

Організовуючи самостійну роботу учнів, необхідно забезпечити кожний її вид яскравим змістом і максимально можливим рівнем розвитку.

         Цілі учня, особливо на початкових етапах розвитку самостійної роботи, повинні припускати конкретний, відчутний і порівняно близький за часом результат. Дуже загальні, неконкретні і далекі цілі, наскільки б привабливими вони не були, не зможуть допомогти навчити учня працювати самостійно. При цьому результат, який намагається одержати учень, повинен виступати як цілком доступний найближчим часом. Мета також повинна бути доступною і достатньо мотивованою.

         Самостійна робота - виконується без безпосереднього втручання вчителя, але за його завданням у відведений для цього час: при цьому учні самі прагнуть досягти вказаної мети, застосовуючи свої зусилля в тій або іншій формі. Крім того, з його допомогою вони набувають знань, умінь і навичок, а також вирішують виховні задачі (виховання активності, самостійності, наполегливості, волі тощо).

Коли мова йде про самостійну роботу, використовують ще одне поняття - рівень самостійності – це відносне  поняття і означає, одне й те саме завдання для одних учнів може бути легким і не вимагати значних зусиль для його виконання, а для інших – бути непосильним, і самостійно виконати його вони не зможуть.

Існують декілька класифікацій самостійних робіт.

 О. Бугайов пропонує таку класифікацію:

- з точки зору характеру навчальної діяльності учнів;

- за змістом;

- за ступенем самостійності, елементами творчості учнів та інше.

Усова А.  ділить усі види самостійних робіт за дидактичною метою на п’ять груп:

1. Набуття нових знань і вмінь самостійно набувати знання (здійснюється за допомогою

роботи з підручником, під час спостережень, а також при аналізу формул, встановлення характеру залежності між величинами, аналізу формул).

2. Закріплення й уточнення знань (уточнення ознак понять, віділення основних ознак, порівняння та зіставлення явищ).

3. Відпрацювання навичок використовувати знання під час розв’язання навчальних і практичних задач.

4. Формування вмінь і навичок практичного характеру.

5. Формування вмінь творчого характеру, умінь використовувати знання у складній ситуації (виконанні завдань творчого характеру, написанні есе, казки, виконання певного проекту).

Кожна з наведених груп включає декілька видів самостійних робіт, оскільки розв’язок однієї й тієї ж дидактичної задачі може відбуватись різними шляхами. Усі зазначені групи тісно пов’язані між собою. Цей зв’язок обумовлений тим, що одні й ті ж види роботи можуть бути використані для розв’язання різних дидактичних задач.

За основним видом і способом діяльності учнів (за А. Усовою) самостійну роботу можна поділити:

1) робота з підручником та додатковою літературою;

2) експериментальні та практичні роботи;

3) аналітично-розрахункові завдання;

4) завдання графічного характеру;

5) проектно-конструкторські завдання;

6) роботи із класифікації та систематизації об’єкта;

7) завдання на застосування знань для пояснення чи передбачення явищ.

Усі ці роботи дають позитивний результат тільки тоді, коли вони відповідним чином організовані, складають систему.

Під системою самостійних робіт розуміють сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених видів робіт, які логічно випливають одна з одної та підкоряються загальним завданням освітнього процесу. Під час побудови системи самостійних робіт необхідно дотримуватись певних дидактичних вимог.

1. Набуттю учнями глибоких і міцних знань, розвитку в них пізнавальних здібностей, формуванню вмінь самостійно набувати знання, використанню їх на практиці.

2. Зв’язок теорії з практикою, свідомості й творчої активності, принципу навчання на високому науковому рівні.

3. Роботи повинні бути різноманітними за метою навчання та змістом.

4. Послідовність виконання самостійних робіт повинна бути такою, щоби виконання одних видів робіт було логічно пов’язане з іншими, а також готувало учнів до виконання наступних.

Особливості самостійної роботи:

1. Самостійна робота повинна мати цілеспрямований характер.

2.Самостійна робота повинна бути справді самостійною та змушувати учня при її виконанні працювати з напруженням (але без перенапруження).

3. Спочатку треба сформувати найпростіші навички самостійної роботи.

4. Пропонувати такі завдання, виконання яких не буде шаблонним, вимагатиме застосування знань у новій ситуації.

5. Необхідно враховувати, що для набуття навчальних компетентностей різним учням потрібен різний проміжок часу.

6. Завдання повинні зацікавлювати учнів.

7. Їх необхідно планувати та систематично проводити.

8. Необхідно поєднувати викладання матеріалу вчителем із самостійною роботою учнів.

9. При виконанні самостійних робіт різного виду управління діяльністю учнів має належати вчителю.

Для того щоб учні звикли самостійно міркувати та застосовувати знання, необхідна систематична організація самостійної роботи учнів із розв’язування задач. Формування вмінь самостійно розв’язувати задачі – одна з найсучасніших проблем, яка потребує постійної уваги з боку вчителя, оскільки при розв’язуванні задач треба вчити школярів не тільки отримувати загальну формулу, а й досліджувати її, використовуючи граничні переходи та аналіз графіків. Тому привчати учнів до самостійного розв’язування задач треба поступово, починаючи з виконання окремих неважких дій, потім переходити до виконання більш складних операцій, а вже після цього – до самостійного розв’язку задач. Включення елементів самостійної роботи з розв’язування задач до навчального процесу треба виконувати в послідовності, яка відповідає поступовому збільшенню труднощів. Ця робота містить у собі декілька етапів:

• навчити школярів самостійно аналізувати зміст задач;

При зростанні кількості набутих учнями вмінь і навичок із розв’язування задач для самостійної роботи необхідно пропонувати все складніші та важчі завдання, реалізуючи при цьому індивідуальний підхід до учнів.

Перш за все - це чітке уявлення педагогів про різнопланові функції домашньої роботи учнів:

- поглиблення засвоєного й закріплення знань, умінь і навичок;

- набуття учнями досвіду володіння загальними навчальними компетентностями;

- формування вмінь самостійно діяти в навчально-пізнавальній роботі;

- виховання морально-вольових якостей школярів (працелюбності, відповідальності тощо);

- сприяння творчому ставленню до навчання, підтриманню стійкого інтересу до самостійної роботи;

- формування рефлексивних умінь - здійснювати самоконтроль, самооцінку, ставити завдання для самовдосконалення тощо.

Домашня робота - це самостійна робота учня. У самостійній роботі учень має навчитись виконувати всі операції, які він спочатку виконував під керівництвом учителя, а тепер має повторити їх стосовно себе. Отже, самостійна робота учнів - багатогранна педагогічна категорія, яка підлягає відповідній класифікації. Назвемо основні підходи до класифікації самостійної роботи учнів, які одночасно мають стосуватись і домашніх робіт.

1. Самостійні роботи: навчальні й перевірочні роботи.

Навчальні роботи поділяються на:

- роботи, пов'язані з підготовкою учнів до сприйняття нового навчального матеріалу;

- роботи, пов'язані з отриманням нових знань;

- роботи, спрямовані на розширення й поглиблення набутих знань;

- роботи тренувального характеру, метою яких є закріплення набутих раніше знань, умінь і навичок.

Перевірочні роботи: «поясни», «обгрунтуй» і т. п.

2. Самостійні роботи можуть поділятись на види й у залежності від характеру тієї діяльності, якої вони вимагають від учнів:

- ґрунтуються на наслідуванні, на відтворюванні учнями дій учителя та його міркування;

- вимагають від дітей самостійного застосування знань, умінь і навичок, отриманих раніше під керівництвом учителя в умовах, аналогічних тим, у яких вони формувались;

- ті ж, але в умовах, що більшою чи меншою мірою відрізняються від тих, які мали місце при формуванні знань, умінь і навичок, які використовуються дітьми під час виконання завдання;

- творчі роботи, що вимагають від учнів прояву самостійності у ставленні запитання й пошуку шляху його вирішення, самостійного проведення необхідних спостережень, самостійного отримання висновку, самостійного відбору матеріалу, необхідного для складання задачі.

3. Самостійні роботи можуть поділятись у залежності від того навчального матеріалу, за яким вони проводяться: спрямовані на формування основних економічних понять, роботи, пов'язані з навчанням розв'язування задач, побудова та розуміння графіка та ін.

4. Самостійні роботи можуть розрізнятися за тією формою, в якій вони організовуються:  загально класні,  групові, індивідуальні.

5. У методиці широке розповсюдження отримав також поділ роботи учнів за завданням учителя на самостійну та напівсамостійну. При цьому під напівсамостійною розуміється звичайно така робота, частина якої проводиться при безпосередній участі дорослих, наприклад: «Разом з батьками порахуй тижневий бюджет сім’ї».

Особливо актуальною проблемою в системі організації самостійної роботи учнів є індивідуалізація та диференціація пропонованих завдань.

За формою: вільний вибір самостійної роботи; індивідуальні завдання; фронтальні завдання, групові.

За тривалістю: короткочасні, довгочасні.

За змістом: за рівнем самостійності учнів (репродуктивні та творчі), за рівнем труднощів (збільшення чи зменшення обсягу, ускладнення або спрощення способів діяльності).

За джерелами: підручник, дидактичний матеріал, довідникова література, життєвий досвід.

У процесі індивідуалізації та диференціації самостійної роботи учитель має враховувати різний рівень самостійності учнів:

1-й рівень - відтворення способів діяльності;

2-й рівень - застосування того самого способу діяльності «за зразком»;

3-й рівень - виконання вправ із застосуванням того самого способу, але в нових умовах, які вимагають хоч би незначного самосійного пошуку;

4-й рівень - створення пошукових ситуацій, коли школяр шукає способи діяльності, визначає завдання, які необхідно розв'язати.

На практиці сукупність різних видів самостійної роботи учнів зводиться до самостійної діяльності. Проте самостійна діяльність учнів не вичерпується тільки виконанням завдань. Вона охоплює практично весь навчальний процес і здійснюється при різноманітному співвідношенні репродуктивної (відтворюючої) і пошукової діяльності учнів. Тільки в одних випадках переважає репродуктивна діяльність, а в інших – пошукова. При цьому процес відтворення і пошуку єдиний. Вчитель у процесі такої діяльності проявляє своє керівництво спонукальними словами: пригадайте, розгляньте, проаналізуйте, складіть, побудуйте, дайте відповідь, прочитайте на графіку, обчисліть, порівняйте, узагальніть, зробіть висновок, доведіть, дослідіть і т.д. Звичайно, результат діяльності в цих випадках визначається індивідуальними, психологічними особливостями учнів, їх попередньою підготовкою, а також професійною майстерністю вчителя.

Самостійна робота учнів:

• з текстовим і позатекстовим матеріалом підручника;
•  матеріалами засобів масової інформації;
• з використанням новітніх інформаційних технологій.

При самостійній роботі проявляються такі якості  як самостійність, активність, гнучкість, швидкість і інші.

Розвиток самостійності в процесі навчальної діяльності включає в себе такі сторони:

- відношення вчителя до проявів самостійності;

- уміння учнів самостійно планувати свою навчальну роботу;

- уміння виділяти головне і другорядне;

- оцінку учнем труднощів у вивченні матеріалу;

- наявність або відсутність в учня інтересу до матеріалу, який вивчається;

- самостійне застосування засвоєних знань;

- оцінка учнем своєї роботи і її результатів.

Навички і вміння самостійної роботи в учнів формуються не самі по собі, а в результаті спеціально організованих вправ, що органічно включаються у навчальний процес.

Для того, щоб самостійна робота була ефективною важливо дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювати їх, повинен існувати взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи. Домашня робота повина продовжувати класну,  носила творчий характер, будила думку школяра. Необхідно на уроці максимально застосовувати прийоми стимуляції активного самостійного мислення, щоб бажання творити не залишав учня і вдома, спонукав його до самостійності і активності.

Розвиток навичок самостійності:

• написання есе;
• ведення словника;
• словникова робота;
• робота з індивідуальними картками;.
• конспектування розповіді вчителя;

Умови ефективності самостійної роботи учнів:

1) чіткої, конкретної постановки завдань перед учнями;

2) характер завдань і запитань для самостійної роботи та їх складність на різних етапах навчання повинен змінюватись;

3) завдання для самостійної роботи мають бути доступними і посильними;

4) повинна бути диференціація завдань для самостійної роботи (можна поділити учнів класу на певні групи за рівнем їх знань та умінь);

5) повинна дотримуватись систематичність і послідовність застосування самостійної роботи учнів в процесі навчання;

6) важливо дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювати їх;

7) повинен існувати взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи.